Історія свята.
З
апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і
сповістив про близький перехід її до вічності. Згідно з церковним переданням, в цей день апостоли
полишили місця своєї проповіді та дивним чином зібрались в Єрусалимі, щоб
попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребіння її пречистого тіла.
Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому
явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа
Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа.
Як розповів отець Юрій
Саквук, у якому році відбулася ця подія ми точно не знаємо.
«Історично важко встановити, де померла Богородиця бо є дві версії. Один з
варіантів – це є те, що останні роки свого життя вона могла провести разом із
апостолом Іваном Богословом у м. Ефес. Бо після своєї смерті на хресті Ісус
доручив Богородицю в опіку Івану Богослову. Ми знаємо, що Іван Богослов
проповідував в Ефесі, який є на території сучасної Туреччини. Тоді це було одне
з великих міст Римської, а згодом і Візантійської імперії.
В сучасному Ефесі
знаходиться «Дім Богородиці», як його називають. Місцеві жителі вважають, що
Богородиця провела останні роки життя саме там. Там навіть є християнське село,
яке зберігає усне традицію-передання про те, що Богородиця перебувала там.
Історично більш ймовірним є
те, що Богородиця померла в Єрусалимі.
Тому що в той час жінки мало мандрували. Ймовірніше є те, що вона залишалась
разом з апостолами з першою християнською громадою в м. Єрусалим. Весь час
після смерті і воскресіння Ісуса Христа провела в Єрусалимі. Бо на горі Сіон в
Єрусалимі знаходиться монастир, яким опікуються зараз німецькі монахи. Він
називається Dormition, від італійського dormire – спати, до успіння. Це велика
церква Успіння Богородиці. Там же, при цій церкві, знаходиться так звана
горниця, де відбувалась Таємна вечеря і Зіслання Святого Духа. Очевидно що цей
пагорб в Єрусалимі – це було місце, де вже навіть після Таємної вечері
апостоли, учні Христа збиралися і навіть проживали. І коли Ісус вознісся, то
попросив щоб учні його залишалися разом на молитву протягом 9 днів.
Вважається, що вони разом з
Богородицею перебували 9 днів на молитві, і Зіслання Святого Духа відбулося в
тому самому місці, що й Таємна вечеря. І, відповідно, вони там і надалі
проживали. Багато апостолів отримали завдання йти в різні землі, вони туди
йшли, а потім верталися. І це місце на Сіоні було свого роду «headquarters»,
штаб. І, відповідно, Богородиця і апостоли там теж проживали. І в
Єрусалимі, в Кедронській долині, під Оливною горою, є церква, де зберігається
кам’яний гріб Богородиці. І він є порожній. Тому в Єрусалимі є не
тільки церква Гробу Господнього, але й церква Гробу Марії, що знаходиться 20
метрів під землею».
Як розповів богослов, є
згадки і про цікаві випадки, що трапились під час погребіння Богородиці: «Один
із язичників виступав проти Богородиці, і хотів скинути, коли її переносили
процесійно. І традиція каже, що в нього «відпали руки». Але пізніше, коли він
був дуже вражений, покаявся, попросив прощення в Богородиці, то сила до рук
вернулася. І коли малюють ікону Успення, то часто малюють людиною, у якої руки
відтяті. Класична ікона Успіння зображає так, що
лежить Богородиця, а над нею стоїть Ісус і тримає в руках таку ніби дитинку. Ця
дитинка – це не дитина, а душа Марії. Ісус бере душу Марії.

Церква
особливий наголос ставить на тому, що Христос із тілом і душею відходить до
Бога і його матір також відходить з тілом і душею. Оскільки вона носила в
своєму лоні «джерело життя» – Ісуса, який є «життям», то не могло
бути піддано тлінню тіло тої, хто була «матір’ю життя». Воно було
«храмом, помешканням життя, кіотом». У Православній і Греко-католицькій церкві
вірять що все це так відбувалося. В Католицькій церкві це було проголошено як
окрема догма. Православні в це вірять як усна традиція. В Католицькій церкві цю
догму було проголошено не так давно, в 1950 році Папою Пієм ХІІ. А Другий
Ватиканський собор в 1962-1965 роках підтвердив цю догму».
Як
розповів отець в Україні загалом, та на Галичині зокрема Успенських церков є чи
не найбільше з усіх інших. «Наприклад Лаври, які є, відпустові місця – вони
носять ім’я Успіння. Києво-Печерська Лавра має Успенську церкву, яка була
зруйнована під час Другої світової війни, а зараз є відбудована. Почаївська
лавра теж має Успенську церкву. Унівська лавра – теж Успенська церква. Церква в
Страдчі, куди зараз багато паломників йдуть – вона теж Успенська», –розповів
богослов та викладач УКУ отець Юрій Саквук.
У цей день є молитва на освячення зілля, каже отець: «Його приносять
і на інші свята протягом року. Це, я думаю, традиція, яка тягнуться ще з
передхристиянських часів. Але християнство має таке поняття як інкультуризація,
коли пробує взяти добрі елементи культури і їх християнізувати. В даному
випадку, коли є посвячення зілля, то людина дякує Богові за життя, за врожай,
за те, що є щось на столі і на землі, за прожиті роки. Треба ставитися до цього
як символу».