10 ГОЛОВНИХ ПОМИЛОК БАТЬКІВ ЯКІ РОБЛЯТЬ ДІТЕЙ ІСТЕРИЧНИМИ

Дитячі істерики — вельми поширена проблема. Немає практично жодної родини, яка б так чи інакше не зіткнулася з подібними нападами у дитини. Ситуація ця болюча, і абсолютно все хотіли б її уникнути.

Ви можете по-різному ставитися до дитячих істерик. Вони можуть:

1. Викликати у вас почуття безпорадності.

2. Викликати гостре почуття жалю і співчуття.

3. Дратувати.

4. Втомлювати.

5. Лякати.

Але абсолютно точно не можуть радувати. І вже, звичайно, ви точно не хочете посприяти тому, щоб істерики стали звичайною справою у вашої дитини.
Між тим достатньо здійснити тільки одну з 10 помилок — і ймовірність того, що дитячі істерики увійдуть в життя вашої родини, буде дуже висока. А якщо вам трапиться допустити не одну, а кілька помилок — результат буде майже незворотним. Які батьківські помилки призводять до дитячих істерик? Давайте розбиратися.

Помилка № 1: Дозволяти дитині все

Ну, звичайно, ви проти вседозволеності. Але зате цілком за розуміння дитини та її бажань. А бажання у нього настільки щирі і сильні, що не сповнити їх здається просто злочином. Тому давайте виконаємо будь-яке бажання дитини! Виконання бажань — гарантія щастя і запорука впевненості в батьківській любові. А якщо бажання не дуже корисно і добре — нехай сам переконається у своїй неправоті. Чи не так? Ні!Невірно! Коли дитина не зустрічає ні найменшого опору своїм примхам, навіть випадковим, він, як не дивно, не відчуває батьківської захисту. Адже виходить, дитина сама вирішує, що йому необхідно, а батьки лише виконавці його волі. Тягар такої відповідальності занадто важко для маленької людини. І наслідком стануть нервозність і істерики.

Помилка № 2: Чи не дозволяти дитині нічого

Підхід, прямо протилежний попередньому. Можливо, до другої помилку ви прийдете, сповна випробувавши першу. Дитина маленька. Він абсолютно не розуміє, що для нього краще і корисніше, тому його рішення з самого початку не можуть бути вірні. А значить, ви все вирішите за нього, а боязкі Деткіна спроби зробити щось по-своєму припинить на корені, навіть якщо мова йде про невинних речах.

— Хочеться червону сукню? Тобі не йде червоний колір, одягни синє.

— Не хочеш пити молоко після тарілки ситної каші?

Молоко потрібно випити обов’язково, щоб були здорові зуби.
І так у всьому. Молоко, звичайно, корисно, а червоний колір дійсно може бути не личить дитині. Але, живучи в постійних обмеженнях, дитина рано чи пізно спробує розірвати задушливі рамки. Як? Найпростішим способом — скандалом. А якщо спроби не увінчаються успіхом, нервовий зрив забезпечений, і скандали знову гарантовані.

Помилка № 3: Бути непослідовними

Ми всі живі люди. Сьогодні у нас хороше самопочуття, а завтра — не дуже. Сьогодні все вдається, а завтра — день не задався з ранку. Сьогодні все благополучно, а завтра — відбулися серйозні проблеми. Ми не роботи і не можемо вести себе завжди однаково. Тому і з дитиною ми кожен день (а то і протягом одного дня) поводимося по-різному: то ми терпимі й поблажливі, то вибухає по будь-якій дрібниці; то забороняємо зайві мультфільми, то зайняті і готові включити їх на весь вечір, аби дитина не приставав. Так-так, ми не роботи — і дитина повинна це розуміти. Не повинен! Він не може вгадати, чому ви робите суперечать один одному вчинки. Батьки — зразок поведінки для дитини. Вони формують його межі, установки, правила життя.

А якщо зразок спотворений постійними змінами? Якщо правила постійно змінюються?

Значить, в житті дитини немає стабільності і ясності. Підсумок — істеричність.

Помилка № 4: Чи не дотримуватися режиму

Дитина не ходить в садок, і дивно було б терзати себе суворим режимом. Або ходить, але сьогодні вихідний і завтра — теж, а післязавтра садок скасували з якоїсь причини. І взагалі режим — це нудні рамки, які роблять життя тужливої.

Можливо, ви прекрасно обходитесь без режиму. Можливо, вам вдається виконувати всі необхідні справи і якісно відпочивати без чіткого графіка. Але дитина, не має чіткого режиму, разом з цим не має відчуття стабільності життя. Він не розуміє, за якими законами існує його світ і чи є ці закони взагалі. Крім того, без чіткого режиму харчування і сну швидко настає втома і фізичний дискомфорт. А постійний психологічний і фізичний дискомфорт дитини тягне за собою неодмінні істерики.

Помилка № 5: Чи не обмежувати перегляд мультфільмів і гри на комп’ютері

Будь-яка дитина просто обожнює мультфільми! Готовий дивитися їх коли завгодно і скільки завгодно. Прекрасно запам’ятовує сюжет, виділяє улюблених героїв. Те ж відбувається і з комп’ютерними іграми. Варто один раз запропонувати дитині таку розвагу — як він готовий грати годинами.

Чим не розвиток? Начебто тут і пам’ять розвивається, і захоплення з’являються. Та й вам, що гріха таїти, дуже зручно, коли дитина зайнята, задоволений і до вас не пристає.

Тільки ось розвиток, яке дають мультфільми і комп’ютерні ігри, — уявне. А шкода цілком конкретний. Будь-які мультфільми, а тим більше гри як мінімум дуже впливають на процеси збудження, які і без того у дітей переважають над процесами гальмування. А перезбуджений дитина буде шукати вихід свого стану. І знайде його в регулярних істериках.

Помилка № 6: Чи не карати дитину

Хіба можна карати дитину ?! Це жорстокість, ознака батьківської слабкості і пережиток минулого! Хочете покарати — карайте рівного собі дорослого, а не беззахисної дитини. Максимум, що батьки можуть дозволити собі по відношенню до дитини, — це показати йому своє невдоволення.

Вам близькі ці поширені сьогодні переконання? Покарання у вашій родині не прийнято?

Значить, ваша дитина не буде відчувати рамок дозволеного. Чи не тому, що він такий нетямущий, а тому, що ви їх не встановили. А без таких рамок дитині … страшно. Тому він буде намагатися їх знайти.
І вдасться до постійних істерик як до самого недозволена поведінка. Може бути, так вдасться до вас достукатися?

Помилка № 7: Підкорятися дитячої істериці

Дитина чогось дуже хоче / не хоче і волає вже 15 хвилин. Вам його шкода? А може бути, ви перебуваєте не вдома і вам незручно перед оточуючими? Або ви просто втомилися від виснажливого реву?

Як би там не було, ви не можете терпіти нескінченний крик — і виконуєте бажання дитини. З цього моменту дитина починає здогадуватися: його крик сильніше вашої волі. І істерики вам забезпечені.

Помилка № 8: Кричати на дитину

Дитина вивів вас з себе? Поганою поведінкою, незручністю, неакуратністю або горезвісної істерикою? І ви не просто розсердилися — ви в гніві закричали на нього. Можливо, ваш крик буде цілком результативним, і дитина перестане робити те, чим вас розгнівав. Але таким чином ви даєте дитині хороший урок крику. Він неодмінно візьме з вас приклад.

Помилка № 9: Чи не стримувати негативні емоції

А якщо дитина ні при чому? Якщо просто ви одночасно обпеклися об плиту, розбили тарілку і наступили на хвіст коту? Або проспали на роботу. Або загубили ключі. Ви тримаєте в собі негативні емоції або вихлюпує їх назовні? Чи можете ви в такі гострі і неприємні моменти почати голосно обурюватися, лаятися, кричати або плакати? Дитина, звичайно, не засудить вас за істеричність. Але така поведінка до відома прийме.

Помилка № 10: Чи не звертати уваги на дитину

У вас адже багато справ? Дуже багато? Звичайно, про дитину ви піклуєтеся — про його безпеки, здоров’я, зручність. Але хіба можна серед усіх турбот викроїти час на нескінченні дитячі ігри? І хіба вистачить сил на безперервну балаканину чада? Ось і займайтеся своїми справами! А дитина нехай грає — сам. І базікати нехай продовжує: ви втомилися.

Он-то звикне. І грати навчиться сам, і базікати припинить. Але не дивуйтеся незрозуміло звідки взявся істерик. Ваша дитина ще сподівається викликати вас з ваших справ до себе.

Всі помилки, про які ми вели мову, вельми поширені. При цьому ціна їх дуже висока. Результат вашої нестриманості, вседозволеності, непослідовності, надмірної суворості, надмірну зайнятість — нервозність і істеричність дитини. У ваших силах уникнути таких сумних наслідків. Цінуйте, розумійте, поважайте і любіть своїх дітей. І нехай дитячі істерики ніколи не трапляються в вашому домі!

Джерело